безсилий —
безси́лий прикметник
Орфографічний словник української мови
безсилий —
Немічний, слабий, кволий, нездолящий; (від утоми) знесилений, знеможений, з. знебулий; (без влади над чим) безвладний; безсильний.
Словник синонімів Караванського
безсилий —
-а, -е. 1》 Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. 2》 Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безсилий —
БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Він [Бог] змученому дає силу, а безсилому міць (Біблія. Пер. І. Огієнка); Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (М.
Словник української мови у 20 томах
безсилий —
БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
безсилий —
Безси́лий, -ла, -ле безси́льний і безси́лий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безсилий —
БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (Коцюб., І, 1955, 227); Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (Донч.
Словник української мови в 11 томах
безсилий —
Безсилий, -а, -е Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85).
Словник української мови Грінченка