безсилий

Немічний, слабий, кволий, нездолящий; (від утоми) знесилений, знеможений, з. знебулий; (без влади над чим) безвладний; безсильний.

Значення в інших словниках

1. безсилий — безси́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безсилий — [беизсилией і беис:илией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. безсилий — -а, -е. 1》 Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. 2》 Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безсилий — БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Він [Бог] змученому дає силу, а безсилому міць (Біблія. Пер. І. Огієнка); Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (М.  Словник української мови у 20 томах
5. безсилий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
6. безсилий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. безсилий — Безси́лий, -ла, -ле безси́льний і безси́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безсилий — БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (Коцюб., І, 1955, 227); Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (Донч.  Словник української мови в 11 томах
9. безсилий — Безсилий, -а, -е Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85).  Словник української мови Грінченка