безсилий
БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений.
Він [Бог] змученому дає силу, а безсилому міць (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (М. Коцюбинський);
Побіля ж полум'я бігали, метушились маленькі, безсилі люди (В. Винниченко);
Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (О. Донченко).
2. Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати.
Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти – безсила боронитися (Г. Хоткевич);
В нім прокидалась в такі моменти неможлива огида і презирство до цього безсилого самця (М. Хвильовий);
Слідчі .. почували себе безсилими перед людиною, яка вже сама шукає болю і рятунку в нім (І. Багряний);
// Який не може виявити себе в дії.
Айша падає додолу на килим і ридає в безсилій лютості (Леся Українка);
* Образно. Момент – і вітрило в човні, зв'язане, скручене, безсиле... (Остап Вишня);
Байдужість, відчуженість? Безсилі слова. Самодостатність – це підходить краще (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)