1. Словник української мови у 20 томах

безсилий

БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений.

Він [Бог] змученому дає силу, а безсилому міць (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (М. Коцюбинський);

Побіля ж полум'я бігали, метушились маленькі, безсилі люди (В. Винниченко);

Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (О. Донченко).

2. Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати.

Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти – безсила боронитися (Г. Хоткевич);

В нім прокидалась в такі моменти неможлива огида і презирство до цього безсилого самця (М. Хвильовий);

Слідчі .. почували себе безсилими перед людиною, яка вже сама шукає болю і рятунку в нім (І. Багряний);

// Який не може виявити себе в дії.

Айша падає додолу на килим і ридає в безсилій лютості (Леся Українка);

* Образно. Момент – і вітрило в човні, зв'язане, скручене, безсиле... (Остап Вишня);

Байдужість, відчуженість? Безсилі слова. Самодостатність – це підходить краще (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсилий — безси́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсилий — Немічний, слабий, кволий, нездолящий; (від утоми) знесилений, знеможений, з. знебулий; (без влади над чим) безвладний; безсильний. Словник синонімів Караванського
  3. безсилий — [беизсилией і беис:илией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. безсилий — -а, -е. 1》 Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. 2》 Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безсилий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  6. безсилий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. безсилий — Безси́лий, -ла, -ле безси́льний і безси́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безсилий — БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (Коцюб., І, 1955, 227); Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (Донч. Словник української мови в 11 томах
  9. безсилий — Безсилий, -а, -е Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85). Словник української мови Грінченка