безсилий
БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений.
Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (Коцюб., І, 1955, 227);
Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (Донч., V, 1957, 447).
2. Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати.
Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти — безсила боронитися (Хотк., II, 1966, 43);
// Який не може виявити себе в дії.
Айша падав додолу на килим і ридає в безсилій лютості (Л. Укр., II, 1951, 340);
*Образно. Момент — і вітрило в човні, зв’язане,&́9;скручене, безсиле… (Вишня, І, 1956, 185).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безсилий — безси́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- безсилий — Немічний, слабий, кволий, нездолящий; (від утоми) знесилений, знеможений, з. знебулий; (без влади над чим) безвладний; безсильний. Словник синонімів Караванського
- безсилий — [беизсилией і беис:илией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- безсилий — -а, -е. 1》 Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. 2》 Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсилий — БЕЗСИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Він [Бог] змученому дає силу, а безсилому міць (Біблія. Пер. І. Огієнка); Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (М. Словник української мови у 20 томах
- безсилий — див. слабий Словник синонімів Вусика
- безсилий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- безсилий — Безси́лий, -ла, -ле безси́льний і безси́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсилий — Безсилий, -а, -е Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85). Словник української мови Грінченка