благальний

блага́льний

[благал'ни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. благальний — блага́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. благальний — (тон) слізний; (погляд) сповнений благання, ок. благущий, благаючий.  Словник синонімів Караванського
3. благальний — -а, -е. Який виражає благання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Потиск її [Марти] рук був судорожний, благальний... (В. Підмогильний); Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
5. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ (який виражає благання, сповнений благання), БЛАГА́ЮЧИЙ, ЗАКЛИНА́ЛЬНИЙ підсил. Оленка не підозрівала, що благальний голос Івана пройнятий турботою не про неї (Р.  Словник синонімів української мови
6. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (Донч., V, 1957, 531).  Словник української мови в 11 томах