будівничий —
будівни́чий 1 прикметник будівельний будівни́чий 2 іменник чоловічого роду, істота будівельник
Орфографічний словник української мови
будівничий —
I -а, -е. 1》 Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. 2》 перен. Який створює що-небудь; творчий. II -ого, ч. Будівник, архітектор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
будівничий —
БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Іван Ле); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (О. Гуреїв). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
будівничий —
див. Творець
Словник синонімів Вусика
будівничий —
АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О.
Словник синонімів української мови
будівничий —
БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (в 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (Гур.
Словник української мови в 11 томах
будівничий —
Будівничий, -чого м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270.
Словник української мови Грінченка