будівничий

будівни́чий

[буд'іўничией]

м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будівничий — будівни́чий 1 прикметник будівельний будівни́чий 2 іменник чоловічого роду, істота будівельник Орфографічний словник української мови
  2. будівничий — I -а, -е. 1》 Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. 2》 перен. Який створює що-небудь; творчий. II -ого, ч. Будівник, архітектор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Іван Ле); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (О. Гуреїв). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. будівничий — див. Творець Словник синонімів Вусика
  5. будівничий — АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О. Словник синонімів української мови
  6. будівничий — Будівни́чий, -чого; -ни́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (в 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (Гур. Словник української мови в 11 томах
  8. будівничий — Будівничий, -чого м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270. Словник української мови Грінченка