будівничий
будівни́чий
I -а, -е.
1》 Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний.
2》 перен. Який створює що-небудь; творчий.
II -ого, ч.
Будівник, архітектор.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- будівничий — будівни́чий 1 прикметник будівельний будівни́чий 2 іменник чоловічого роду, істота будівельник Орфографічний словник української мови
- будівничий — [буд'іўничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Іван Ле); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (О. Гуреїв). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- будівничий — див. Творець Словник синонімів Вусика
- будівничий — АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О. Словник синонімів української мови
- будівничий — Будівни́чий, -чого; -ни́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (в 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (Гур. Словник української мови в 11 томах
- будівничий — Будівничий, -чого м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270. Словник української мови Грінченка