будівничий

АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О. Донченко); Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих (О. Гончар); Київ XXІ сторіччя зводиться вже сьогодні. І нинішнім градобудівникам для здійснення своїх задумів треба не менше громадської мужності, ніж зодчим Софії (з газети).

ТВОРЕ́ЦЬ (той, хто створює щось), БУДІВНИ́К, БУДІВНИ́ЧИЙ, ДЕМІУ́РГ книжн. — Майстер не може бути чиїмось учнем, він сам творець (Вас. Шевчук); Валився світ, збудований мечем, а з ним падали й усі його будівничі (Юліан Опільський); — Ви схожі на деміурга, в якого щось не вдалося (Ю. Мушкетик).

ТВО́РЧИЙ (який створює щось), БУДІВНИ́Й, БУДІВНИ́ЧИЙ. Творчі вчителі жадають і від учнів творчої думки, творчого осмислення прочитаного чи прослуханого (М. Рильський); Переможе народ, і почнеться на землі нашій велика будівнича робота, нове життя (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будівничий — будівни́чий 1 прикметник будівельний будівни́чий 2 іменник чоловічого роду, істота будівельник Орфографічний словник української мови
  2. будівничий — [буд'іўничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. будівничий — I -а, -е. 1》 Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. 2》 перен. Який створює що-небудь; творчий. II -ого, ч. Будівник, архітектор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (у 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Іван Ле); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (О. Гуреїв). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  5. будівничий — див. Творець Словник синонімів Вусика
  6. будівничий — Будівни́чий, -чого; -ни́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. будівничий — БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до будівництва (в 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (Гур. Словник української мови в 11 томах
  8. будівничий — Будівничий, -чого м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270. Словник української мови Грінченка