везти —
везти́ дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
везти —
(часто) возити; п. ф. ВЕЗЕ, (кому) щастить, фортунить, таланить, світить.
Словник синонімів Караванського
везти —
-зу, -зеш; мин. ч. віз, везла, везло; недок. 1》 перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. || Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). 2》 неперех., безос., кому. Щастити, фортунити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
везти —
ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця в інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Т.
Словник української мови у 20 томах
везти —
Хто везе, того ще й підганяють. Хто працює, того ще більше заставляють працювати.
Приповідки або українсько-народня філософія
везти —
везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словник української мови
везти —
ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
везти —
Везти, -везу, -зеш гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать.
Словник української мови Грінченка