везти

везти́

[веизти]

у, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. в'із, веизла; нак.и, -з'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. везти — везти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. везти — (часто) возити; п. ф. ВЕЗЕ, (кому) щастить, фортунить, таланить, світить. Словник синонімів Караванського
  3. везти — ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця в інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. везти — Хто везе, того ще й підганяють. Хто працює, того ще більше заставляють працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. везти — везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  6. везти — див. щастити Словник синонімів Вусика
  7. везти — ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. везти — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  9. везти — -зу, -зеш; мин. ч. віз, везла, везло; недок. 1》 перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. || Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). 2》 неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. везти — Везти, -везу, -зеш гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать. Словник української мови Грінченка
  11. везти — Ве́зти́, везу́, -зе́ш; віз, везла́, везли́; вези́, везі́м, везі́ть; ві́зши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)