везти

ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док.: пощасти́ти, поталани́ти, повезти́, підвезти́, вда́тися (уда́тися), пофорту́нити, повести́ся, піти́ся, пощасти́тися розм. рідше. Жили (хлопці) .. у дружбі, в мирі. Взагалі, як кажуть, їм щастило (П. Дорошенко); Не кожному таланить до неї (квітки едельвейс) добратись (з газети); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта (М. Коцюбинський); Боролися ви один з одним, і.. тішилися, коли одному удавалося побороти другого (Г. Хоткевич); Іще не вдавалось нікому отак переплисти ріку (М. Упеник); — Гарного маєте, братова, сина. А мені не фортунить на сина, — з жалем говорить (Мирон) до Галі (М. Стельмах); Коли не ведеться, то й курка не несеться (прислів'я); Який той Тимошко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! (І. Нечуй-Левицький); Досі в Бориславі йому щастилося: він надибав на кілька багатих жил воску (І. Франко); Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, .. — гляди й подохне або вовк поїсть (збірник "Україна сміється"); Таки мені не добриться: .. поковзнулась і впала (Словник Б. Грінченка); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільше (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. везти — везти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. везти — (часто) возити; п. ф. ВЕЗЕ, (кому) щастить, фортунить, таланить, світить. Словник синонімів Караванського
  3. везти — [веизти] -зу, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. в'із, веизла; нак. -зи, -з'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. везти — -зу, -зеш; мин. ч. віз, везла, везло; недок. 1》 перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. || Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). 2》 неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. везти — ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця в інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. везти — Хто везе, того ще й підганяють. Хто працює, того ще більше заставляють працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. везти — див. щастити Словник синонімів Вусика
  8. везти — везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  9. везти — Ве́зти́, везу́, -зе́ш; віз, везла́, везли́; вези́, везі́м, везі́ть; ві́зши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. везти — ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. везти — Везти, -везу, -зеш гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать. Словник української мови Грінченка