везти
ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок.
1. кого, що і без прям. дод. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця в інше.
Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Т. Шевченко);
– Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж, – промовив отаман до жінки (І. Нечуй-Левицький);
Марія мовчала, а серце кричало: “Візьміте з собою мене до причалу. Покличте в каюту, везіть до Вкраїни” (П. Воронько);
// Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин).
Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що вона везе (Номис);
Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Марко Вовчок).
2. безос., кому і без дод., розм. Щастити, таланити.
– Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе! (Панас Мирний);
Сьогодні знов страшенний дощ, мокро і холодно. Не везе з погодою (М. Коцюбинський);
– Як добре, що я вас зустрів.., мені просто везе (Іван Ле).
◇ (1) Везти́ на ши́ї кого, що – дуже багато працювати на кого-, що-небудь або утримувати когось, щось своєю працею.
– На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- везти — везти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- везти — (часто) возити; п. ф. ВЕЗЕ, (кому) щастить, фортунить, таланить, світить. Словник синонімів Караванського
- везти — [веизти] -зу, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. в'із, веизла; нак. -зи, -з'іт' Орфоепічний словник української мови
- везти — -зу, -зеш; мин. ч. віз, везла, везло; недок. 1》 перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. || Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). 2》 неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- везти — Хто везе, того ще й підганяють. Хто працює, того ще більше заставляють працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
- везти — див. щастити Словник синонімів Вусика
- везти — везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
- везти — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- везти — Ве́зти́, везу́, -зе́ш; віз, везла́, везли́; вези́, везі́м, везі́ть; ві́зши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- везти — ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- везти — Везти, -везу, -зеш гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать. Словник української мови Грінченка