вечеря —
вече́ря іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вечеря —
-і, ж. 1》 Споживання їжі ввечері. 2》 Страва, приготована для споживання ввечері.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вечеря —
ВЕЧЕ́РЯ, і, ж. 1. Споживання їжі ввечері. По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (М. Коцюбинський); З їдальні покликали до вечері. Обоє господарів зосереджено й заклопотано порядкували, розміщаючи гостей за столом (М.
Словник української мови у 20 томах
вечеря —
Вечеря з обідом. Бідні люди їдять тільки два рази денно, себто, обіду не їдять. Вечеря коротка, але за те ніч довга. Жартують з такого, що не хоче вечеряти. За одним присідом вечеря з обідом. Про бідних, які мусять їсти дуже рідко.
Приповідки або українсько-народня філософія
вечеря —
ВЕЧЕ́РЯ (страва, приготована для споживання ввечері), ВЕЧОРИ́НА діал. У хаті Мотря.. вечерю варить (Панас Мирний); Да спасибі, сину, за сю вечорину (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови
вечеря —
ВЕЧЕ́РЯ, і, ж. 1. Споживання їжі ввечері. По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (Коцюб., II, 1955, 39); За дружньою вечерею зібралися колгоспники (Шиян, Переможці, 1950, 208). 2. Страва, приготована для споживання ввечері.
Словник української мови в 11 томах