виниклий

ви́никлий

[вини^екли^ей]

м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і

Значення в інших словниках

1. виниклий — ви́никлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виниклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до виникнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виниклий — ВИ́НИКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́никнути 1. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. виниклий — ВИ́НИКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́никнути. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів — брязкалець, виграшок, цяцьок (Рильський, III, 1956, 75).  Словник української мови в 11 томах