виниклий
ви́никлий
[виниеклией]
м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виниклий — ви́никлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виниклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до виникнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виниклий — ВИ́НИКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́никнути 1. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- виниклий — ВИ́НИКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́никнути. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів — брязкалець, виграшок, цяцьок (Рильський, III, 1956, 75). Словник української мови в 11 томах