випад

ви́пад

[випад]

-ду, м. (на) -д'і, мн. -ди^е, -д'іў

Значення в інших словниках

1. випад — ви́пад іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. випад — (тілом) ривок; П. каверза, витівка; (протії кого) виступ.  Словник синонімів Караванського
3. випад — -у, ч. 1》 Різка подача корпуса вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом у фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). 2》 Недоброзичливий або ворожий виступ проти кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. випад — ВИ́ПАД, у, ч. 1. Різка подача корпуса вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом у фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). Ввійшла-таки Поля.  Словник української мови у 20 томах
5. випад — ВИ́СТУП (дія, спрямована проти кого-, чого-небудь), ПОХІ́Д, ВИ́ПАД, ВИ́ХВАТКА (недоброзичлива або ворожа); ВИ́ЛАЗКА (зухвала). Серед гостей.. йдуть поважні розмови.. про послідні виступи нового молодого отамана опришків Марусяка (Г.  Словник синонімів української мови
6. випад — ВИ́ПАД, у, ч. 1. Різка подача корпусу вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом при фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). Кривоніс відбивав удари, ніби жартуючи, й з кожним випадом тиснув супротивника до води (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах