вкорінювання

вкорі́нювання

[ўко^ур'ін'уван':а]

= укорінювання

-н':а

Значення в інших словниках

1. вкорінювання — вкорі́нювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вкорінювання — (укорінювання), -я, с. Дія за знач. вкорінювати і вкорінюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вкорінювання — ВКОРІ́НЮВАННЯ (УКОРІ́НЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. вкорі́нювати і вкорі́нюватися. Малину розмножують кореневими паростками, що відростають з коріння маточних рослин, а ожиноподібні сорти – вкорінюванням верхівкових бруньок (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. вкорінювання — ВКОРІ́НЮВАННЯ (УКОРІ́НЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. вкорі́нювати й вкорі́нюватися. Звичайно, малину розмножують кореневими паростками, що відростають з коріння маточних рослин, а ожиноподібні сорти— вкорінюванням верхівкових бруньок (Сад. і ягідн., 1957, 262).  Словник української мови в 11 томах