вповноважений —
вповнова́жений 1 дієприкметник від: вповнова́жити вповнова́жений 2 прикметник який має певні повноваження вповнова́жений 3 іменник чоловічого роду, істота довірена особа
Орфографічний словник української мови
вповноважений —
(представник) повноважний, що має повноваження, наділений повноваженнями, г. уповажнений, управнений, умандатований; ЯК ІМ. довірена особа, з. повірник, як ім. повірений.
Словник синонімів Караванського
вповноважений —
вповноваження, вповноважити, вповноважування, вповноважувати, вподібнити, вподібнитися, вподібнювати, вподібнюватися, вподоба, вподобання, вподобати, вподобатися див. уповноважений, уповноваження і т. д.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вповноважений —
ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ див. уповнова́жений.
Словник української мови у 20 томах
вповноважений —
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М.
Словник синонімів української мови
вповноважений —
ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ, ВПОВНОВА́ЖЕННЯ, ВПОВНОВА́ЖИТИ, ВПОВНОВА́ЖУВАТИ, ВПОДІ́БНИТИ, ВПОДІ́БНИТИСЯ, ВПОДІ́БНЮВАТИ, ВПОДІ́БНЮВАТИСЯ, ВПОДО́БА, ВПОДО́БАННЯ, ВПОДО́БАТИ, ВПОДО́БАТИСЯ див. уповнова́жений, уповнова́ження і т. д.
Словник української мови в 11 томах