вповноважений

ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ, ВПОВНОВА́ЖЕННЯ, ВПОВНОВА́ЖИТИ, ВПОВНОВА́ЖУВАТИ, ВПОДІ́БНИТИ, ВПОДІ́БНИТИСЯ, ВПОДІ́БНЮВАТИ, ВПОДІ́БНЮВАТИСЯ, ВПОДО́БА, ВПОДО́БАННЯ, ВПОДО́БАТИ, ВПОДО́БАТИСЯ див. уповнова́жений, уповнова́ження і т. д.

Значення в інших словниках

1. вповноважений — вповнова́жений 1 дієприкметник від: вповнова́жити вповнова́жений 2 прикметник який має певні повноваження вповнова́жений 3 іменник чоловічого роду, істота довірена особа  Орфографічний словник української мови
2. вповноважений — (представник) повноважний, що має повноваження, наділений повноваженнями, г. уповажнений, управнений, умандатований; ЯК ІМ. довірена особа, з. повірник, як ім. повірений.  Словник синонімів Караванського
3. вповноважений — [ўпоўноважеинией] = уповноважений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. вповноважений — вповноваження, вповноважити, вповноважування, вповноважувати, вподібнити, вподібнитися, вподібнювати, вподібнюватися, вподоба, вподобання, вподобати, вподобатися див. уповноважений, уповноваження і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вповноважений — ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ див. уповнова́жений.  Словник української мови у 20 томах
6. вповноважений — УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М.  Словник синонімів української мови