впорядник

впоря́дник

[ўпор'адни^ек]

= упорядник

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. впорядник — впоря́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. впорядник — див. АВТОР; (концерту) організатор, (збірки) редактор.  Словник синонімів Караванського
3. впорядник — ВПОРЯ́ДНИК див. упоря́дник.  Словник української мови у 20 томах