відблиск

ві́дблиск

[в’ідбли^еск]

-ку, м. (ў) -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. відблиск — ві́дблиск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відблиск — Вилиск, відсвіт, полиск, виблиск, (на небі) заграва; пор. СПАЛАХ.  Словник синонімів Караванського
3. відблиск — Виблиск, вилиск, полиск  Словник чужослів Павло Штепа
4. відблиск — -у, ч. 1》 Сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні. || Відтінок якогось кольору; полиск. 2》 перен. Відбиття якихось переживань, почуттів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відблиск — ВІ́ДБЛИСК, у, ч. 1. Сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні. Відблиски світла тремтіли на землі круг вогнища, як срібляста сітка (М.  Словник української мови у 20 томах
6. відблиск — див. блиск  Словник синонімів Вусика
7. відблиск — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
8. відблиск — Ві́дблиск, -ку; -лиски, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. відблиск — ВІ́ДБЛИСК, у, ч. 1. Сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні. Відблиски світла тремтіли на землі круг вогнища, як срібляста сітка (Коцюб., І, 1955, 219); З льохового віконця [падали] до середини бочки слабі відблиски сонячного світла (Фр.  Словник української мови в 11 томах