відблиск
ВІ́ДБЛИСК, у, ч.
1. Сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні.
Відблиски світла тремтіли на землі круг вогнища, як срібляста сітка (М. Коцюбинський);
Експрес зупинився, десь на грець його зна якій лінії, серед моря товарних вагонів, освітлених відблисками деяких ліхтариків... (І. Багряний);
Відблиски полум'я переливалися в його чорних, широко відкритих очах (О. Гончар);
Потріскують дрова в печі, шкварчить сковорода .. І по всій хатині – червоний відблиск теплого, смачного полум'я (В. Дрозд);
// Відтінок якогось кольору; полиск.
Зоря жевріла червоним світлом, і хмари були з червоним відблиском (Марко Вовчок);
Темне, з рудуватим відблиском волосся падало на лоб, як у наших сільських парубків (В. Винниченко);
Просто проти вікна, під купою хмизу, стояв чорний, з металевим відблиском грак (О. Копиленко);
Темрява навколо втікача, густіючи, вгортала дерева і ґрунт, на якому струмок перебігав, ніби чорний, з відблиском від прірви (В. Барка).
2. перен. Відбиття якихось переживань, почуттів і т. ін.
Розумні гнівні очі малої людини на мить зустрілись із зажерливими очима темної тварини, в яких світився одблиск хижої думки... (С. Васильченко);
З очей його майже не зникав відблиск прихованої хитрої посмішки (Ю. Смолич);
Та ось повертається він – запилений, змужнілий, з смутком і трохи жорстким відблиском в очах (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)