відблиск

ВІ́ДБЛИСК, у, ч.

1. Сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні.

Відблиски світла тремтіли на землі круг вогнища, як срібляста сітка (М. Коцюбинський);

Експрес зупинився, десь на грець його зна якій лінії, серед моря товарних вагонів, освітлених відблисками деяких ліхтариків... (І. Багряний);

Відблиски полум'я переливалися в його чорних, широко відкритих очах (О. Гончар);

Потріскують дрова в печі, шкварчить сковорода .. І по всій хатині – червоний відблиск теплого, смачного полум'я (В. Дрозд);

// Відтінок якогось кольору; полиск.

Зоря жевріла червоним світлом, і хмари були з червоним відблиском (Марко Вовчок);

Темне, з рудуватим відблиском волосся падало на лоб, як у наших сільських парубків (В. Винниченко);

Просто проти вікна, під купою хмизу, стояв чорний, з металевим відблиском грак (О. Копиленко);

Темрява навколо втікача, густіючи, вгортала дерева і ґрунт, на якому струмок перебігав, ніби чорний, з відблиском від прірви (В. Барка).

2. перен. Відбиття якихось переживань, почуттів і т. ін.

Розумні гнівні очі малої людини на мить зустрілись із зажерливими очима темної тварини, в яких світився одблиск хижої думки... (С. Васильченко);

З очей його майже не зникав відблиск прихованої хитрої посмішки (Ю. Смолич);

Та ось повертається він – запилений, змужнілий, з смутком і трохи жорстким відблиском в очах (О. Бердник).