відбиття

ВІДБИТТЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. відби́ти 3, 4.

Після відбиття штрафного удару воротар утратив пильність (з газ.);

Подавалося повідомлення про черговий конфлікт на маньчжурському кордоні. Про кількагодинний бій і відбиття великої диверсійної групи ворога (І. Багряний);

Большевики [більшовики], розуміючи, що на одбиття Києва німцями буде кинено значну кількість своїх сил і що боротись з цими силами є справа цілком безнадійна, рішили здати місто без бою (В. Винниченко).

2. фіз. Відкидання світла, радіохвиль і т. ін. у зворотному напрямку.

У 1897 році видатний російський учений О. С. Попов відзначив явище відбиття радіохвиль від металевих предметів (з наук. літ.);

Для будь-якої речовини здатність відбивати світло найпростіше визначається коефіцієнтом відбиття (з наук.-попул. літ.).

3. Те, що відображене на дзеркальній, полірованій поверхні, у воді і т. ін.

Дивився [Георгіс] на воду, бачив своє відбиття (П. Загребельний);

Тут все блакить: і пісок, і зелень, і темні вільхи, і вицвіла блакить неба у відбитті склистого річкового плеса (Ю. Логвин).

4. перен. Відображення життя, вираження ідей і т. ін. у творі.

Мова для письменника є знаряддям для відбиття в художніх образах своїх думок (з наук.-попул. літ.);

// Те, у чому виявляються наслідки впливу або дії чого-небудь.

Біблійські сюжети знаходять своє відбиття в багатофігурних композиціях, які вельми нагадують зображення подвигів античних героїв (П. Загребельний);

Контактування з балтійськими мовами в XIV–XVI ст. знайшло своє відбиття в топонімії (з наук. літ.).

5. філос. Здатність свідомості відтворювати матеріальний світ, що існує незалежно від нас.

Я розумію, що сни – це скривлене відбиття дійсності, однак коли людина надає їм побільшеного значення – це таки ознака душевного нездоров'я (Валерій Шевчук).