відбиток
ВІДБИ́ТОК, тка, ч.
1. Слід, витиснений на чому-небудь, у чомусь.
Відбитки широких лап показували, що завдовжки він [ведмідь] сягав до двох метрів (М. Трублаїні);
Ось відбитки-ямочки якісь, мовби овечка походила (І. Багряний);
Електронний охоронець, блискавично впевнившись із відбитка пальця, що це господар, безшумно відчинив броньовані двері .. і так само безшумно зачинив їх, тільки-но господар переступив поріг (В. Чемерис).
2. Пробний текст, малюнок і т. ін., виготовлений друкарським способом.
Він чергував по редакції, читав відбитки газетних сторінок (Д. Ткач);
Друкар Шульга ніс на випростаних руках перший відбиток номера (В. Дрозд);
Коректурний відбиток.
3. Окремо зброшурована стаття, невеликий твір і т. ін. зі збірника, журналу.
Ось уже минає 4 роки, як подав я свого “Морозенка” до “Київської старини”, що так його приємно прийняла і випустила поміж люди окремим одбитком (Панас Мирний);
В Інституті літератури зберігається особиста бібліотека І. Франка – книжки різними мовами й оправлені комплекти різноманітних брошур і відбитків (з наук. літ.).
4. Знімок, виготовлений відбиванням із негатива.
– З того часу, як почули про музей, усі фотографи здають мені відбитки (В. Кучер);
Перед нами знімок. Цей відбиток зроблено за допомогою телефаксу (з газ.).
5. Відображення кого-, чого-небудь на дзеркальній, полірованій поверхні, у воді і т. ін.; віддзеркалення.
З великою грацією вона повертала голову, дивилась то на одну сережку, то на другу, оглядала намисто, закидала голову назад, наддавала очам втому, осміхалась до себе в дзеркалі, потім реготалась, сварилась пальчиком на свій одбиток в дзеркалі (І. Нечуй-Левицький);
Темні верби посхиляли Свої віти молоді. Не здригне, не сколихнеться їх відбиток у воді... (Є. Фомін);
Може, просто ми заглянули у дзеркало любові й побачили там свій відбиток? (О. Бердник);
// Тінь від когось, чогось.
Враз блиснула .. лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток ґрат решітчастих (П. Козланюк).
6. перен. Ознака, яка є результатом впливу чого-небудь (стану, середовища, подій і т. ін.).
Леся не могла помітити на нім [обличчі Шаптали] ані відбитка тії скаженої праці (В. Підмогильний);
Помітивши на лиці в нього відбиток не то жаху, не то нелюдського здивування, .. відрекомендував: – Моя донька – Назірахон (Іван Ле);
// Відображення, відбиття чого-небудь у художніх творах.
Уважаємо їх [літератури] більше або менше докладними і живими відбитками сучасного життя народного (І. Франко);
Про драматичну творчість І. Карпенка-Карого можна сказати, що вона була реальним одбитком життя нашого народу, його інтересів, його психології (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- відбиток — (те, що відбилося) відбиття, печатка, (звуковий) відгомін, (у дзеркалі) відображення, віддзеркалення. Словник синонімів Полюги
- відбиток — відби́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відбиток — (ніг) слід; (у воді) віддзеркалення, відображення, відбиття; (коректурний) гранка; (статті) ВІДБИТКА; (світла) відсвіт, ВІДБЛИСК. Словник синонімів Караванського
- відбиток — [в'ідбиток] -тка, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
- відбиток — -тка, ч. 1》 Слід, витиснений на чомусь, у чомусь. 2》 Пробний текст, малюнок і т. ін., виготовлений друкарським способом. Коректурний відбиток. 3》 Окремо зброшурована стаття, невеликий твір тощо із збірника, журналу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбиток — наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Фразеологічний словник української мови
- відбиток — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови
- відбиток — ВІДБИ́ТОК, тка, ч. 1. Слід, витиснений на чомусь, у чомусь. Відбитки широких лап показували, що завдовжки він [ведмідь] сягав до двох метрів (Трубл. Словник української мови в 11 томах