відбиток

ВІДБИ́ТОК, тка, ч.

1. Слід, витиснений на чомусь, у чомусь.

Відбитки широких лап показували, що завдовжки він [ведмідь] сягав до двох метрів (Трубл., І, 1955, 170);

Вивчаючи шари гірських порід земної кори, вчені звернули увагу на те, що тут трапляються відбитки листків (Колг. Укр., 5, 1958, 43).

2. Пробний текст, малюнок і т. ін., виготовлений друкарським способом.

Він чергував по редакції, читав відбитки газетних сторінок (Ткач, Черг. завдання, 1951, 96);

Коректурний відбиток.

3. Окремо зброшурована стаття, невеликий твір тощо із збірника, журналу.

Ось уже минає 4 роки, як подав я свого "Морозенка" до "Київської Старини", що так його приємно прийняла і випустила поміж люди окремим одбитком (Мирний, V, 1955, 405);

Оцінюючи вагу цієї праці, юридичний відділ "Просвіти" вирішив її адоптувати, видав своїм коштом і пустив у продаж окремий відбиток (Фр., XVI, 1955, 126);

В Інституті літератури зберігається особиста бібліотека Франка — книжки різними мовами і оправлені комплекти різноманітних брошур і відбитків (Від давнини.., І, 1960, 481).

4. Знімок, виготовлений відбиванням з негатива.

— З того часу, як почули про музей, усі фотографи здають мені відбитки (Кучер, Чорноморці, 1956, 145);

На позитивних фотоматеріалах.. друкують з негативів позитиви — відбитки і діапозитиви (Довідник фот., 1959, 22).

5. Відображення предмета на дзеркальній, полірованій поверхні, у воді тощо; віддзеркалення.

Темні верби посхиляли Свої віти молоді. Не здригне, не сколихнеться їх відбиток у воді… (Фомін, Вибр., 1958, 241);

Видно було, що її цілком задовольняє її відбиток у люстрі (Епік, Тв., 1958, 133);

// Тінь від якогось предмета.

Враз блиснула кулисто висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток грат решітчастих (Козл., Пов. і опов., 1949, 228).

6. перен. Ознака, яка є результатом впливу чого-небудь (стану, середовища, подій і т. ін.).

Помітивши на лиці в нього відбиток не то жаху, не то нелюдського здивування,.. відрекомендував: — Моя донька — Назіра-хон (Ле, Міжгір’я, 1953, 226);

Відбиток його [Т. Шевченка] геніального творчого духу лежить на багатьох творах братніх письменників (Рильський, III, 1956, 254);

// Відображення, відбиття чого-небудь у художніх творах.

Уважаємо їх [літератури] більше або менше докладними і живими відбитками сучасного життя народного (Фр., XVI, 1955, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбиток — (те, що відбилося) відбиття, печатка, (звуковий) відгомін, (у дзеркалі) відображення, віддзеркалення. Словник синонімів Полюги
  2. відбиток — відби́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. відбиток — (ніг) слід; (у воді) віддзеркалення, відображення, відбиття; (коректурний) гранка; (статті) ВІДБИТКА; (світла) відсвіт, ВІДБЛИСК. Словник синонімів Караванського
  4. відбиток — [в'ідбиток] -тка, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. відбиток — -тка, ч. 1》 Слід, витиснений на чомусь, у чомусь. 2》 Пробний текст, малюнок і т. ін., виготовлений друкарським способом. Коректурний відбиток. 3》 Окремо зброшурована стаття, невеликий твір тощо із збірника, журналу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відбиток — ВІДБИ́ТОК, тка, ч. 1. Слід, витиснений на чому-небудь, у чомусь. Відбитки широких лап показували, що завдовжки він [ведмідь] сягав до двох метрів (М. Трублаїні); Ось відбитки-ямочки якісь, мовби овечка походила (І. Словник української мови у 20 томах
  7. відбиток — наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Фразеологічний словник української мови
  8. відбиток — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови