відбиття

відбиття́

[в'ідбиет':а]

-т':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбиття — -я, с. 1》 Відкидання зустрічним ударом (м'яча, шаблі тощо). 2》 Протидія наступові, нападові супротивника силою, боєм. 3》 фіз. Відкидання світла, радіохвиль і т. ін. у зворотному напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відбиття — ВІДБИТТЯ́, я́, с. 1. Відкидання зустрічним ударом (м’яча, шаблі тощо). 2. Протидія наступові, нападу супротивника силою, боєм. Для відбиття їх [печенігів] нападів укріплювався кордон із степом (Іст. УРСР, І, 1953, 59). 3. фіз. Словник української мови в 11 томах
  3. відбиття — відбиття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. відбиття — ВІДБИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. відби́ти 3, 4. Після відбиття штрафного удару воротар утратив пильність (з газ.); Подавалося повідомлення про черговий конфлікт на маньчжурському кордоні. Словник української мови у 20 томах
  5. відбиття — Зміна напрямку руху тіла (напр., м'яча) або хвилі (напр., світла, звуку), коли вони натрапляють на перешкоду (межу 2-х середовищ), причому кут падіння і кут відбиття рівні й лежать в одній площині. Універсальний словник-енциклопедія
  6. відбиття — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови