1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відбиття

відбиття́

-я, с.

1》 Відкидання зустрічним ударом (м'яча, шаблі тощо).

2》 Протидія наступові, нападові супротивника силою, боєм.

3》 фіз. Відкидання світла, радіохвиль і т. ін. у зворотному напрямку.

4》 Те, що відображене на дзеркальній, полірованій поверхні, у воді тощо.

5》 перен. Відображення життя, вираження ідей і т. ін. у творі.

|| Те, у чому виявляються наслідки впливу або дії чого-небудь.

6》 філос. Здатність свідомості відтворювати в образах матеріальний світ, що існує незалежно від нас.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбиття — відбиття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відбиття — [в'ідбиет':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
  3. відбиття — ВІДБИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. відби́ти 3, 4. Після відбиття штрафного удару воротар утратив пильність (з газ.); Подавалося повідомлення про черговий конфлікт на маньчжурському кордоні. Словник української мови у 20 томах
  4. відбиття — Зміна напрямку руху тіла (напр., м'яча) або хвилі (напр., світла, звуку), коли вони натрапляють на перешкоду (межу 2-х середовищ), причому кут падіння і кут відбиття рівні й лежать в одній площині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. відбиття — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови
  6. відбиття — ВІДБИТТЯ́, я́, с. 1. Відкидання зустрічним ударом (м’яча, шаблі тощо). 2. Протидія наступові, нападу супротивника силою, боєм. Для відбиття їх [печенігів] нападів укріплювався кордон із степом (Іст. УРСР, І, 1953, 59). 3. фіз. Словник української мови в 11 томах