віднести

віднести́

[в'ідне^исти]

-су, -сеш, -се^имо, -се^ите; мин. -д(‘)н'іс, -не^исла; нак. -си, -с'іт'

Значення в інших словниках

1. віднести — (побіду): одержати перемогу [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. віднести — віднести́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. віднести — Відне́сти́. Отримати, дістати. Програма була, як видно із сих пісень, дуже добірна, а її виконане заслугує теж на похвалу Присутні віднесли добре вражінє (Б., 1907, 65, 3) // пол.  Українська літературна мова на Буковині
4. віднести — див. відносити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. віднести — ВІДНЕСТИ́ див. відно́сити.  Словник української мови у 20 томах
6. віднести — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів)..  Словник синонімів української мови
7. віднести — Відне́сти, див. відно́сити  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. віднести — ВІДНЕСТИ́ див. відно́сити.  Словник української мови в 11 томах
9. віднести — Віднести см. відносити.  Словник української мови Грінченка