ганьбити —
ганьби́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
ганьбити —
укривати ганьбою (неславою, соромом) кого; кидати болотом (грязюкою) у кого, на кого; закаляти болотом кого; змішати з болотом (з грязюкою) кого; обливати брудом кого; затоптати (втоптати) в багно (в грязь, в багнюку) кого; помиї лити на голову кому...
Словник фразеологічних синонімів
ганьбити —
-блю, -биш, недок., перех. 1》 Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. 2》 Виражати осуд; засуджувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ганьбити —
ГАНЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. ганьбля́ть, недок., кого, що. 1. Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. Не стане він [Саїд] одруженням з християнкою ганьбити рід, ображати прах правовірного свого батька (Іван Ле); Третю зміну...
Словник української мови у 20 томах
ганьбити —
ганьби́ти: ◊ ле́кше ганьби́ти, ніж самому зроби́ти так відповідають тому, хто лише критикує, а сам нічого не робить (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ганьбити —
Висповідали без попа. Виганьбили дуже. Виказали усі проступки. Легше ганьбити, як самому зробити. Ганити зроблене діло дуже легко, та тяжко самому зробити. Не штука ганьбити, штука ліпше зробити.
Приповідки або українсько-народня філософія
ганьбити —
ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
ганьбити —
ГАНЬБИ́ТИ, блю́, би́ш, недок., перех. 1. Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. Не стане він [Саїд] одруженням з християнкою ганьбити рід, ображати прах правовірного свого батька (Ле, Міжгір’я, 1953, 127); Третю зміну, третій день У пивній стирчить...
Словник української мови в 11 томах
ганьбити —
Ганьбити, -блю, -биш гл. = ганити. Нащо ганьбити чоловіка? Камен. у.
Словник української мови Грінченка