говорити —
говори́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
говорити —
1. (усно повідомляти що-небудь) вести мову (річ); (голосно висловлюватися, переходячи на крик) здіймати голос; (починати говорити) здіймати річ; заводити мову; (продовжувати говорити) вести далі; (говорити скупо, нехотя) ронити слово (слова)...
Словник фразеологічних синонімів
говорити —
Казати, мовити, вести річ <�мову>, висловлюватися, жм. дейкати, подейкувати; ур. ректи, глаголати, зн. цвенькати, обертати язиком; (на вічу) держати річ; (з ким) БАЛАКАТИ, РОЗМОВЛЯТИ; (між собою) гомоніти, гуторити; (забагато) просторікувати...
Словник синонімів Караванського
говорити —
Говорити й казати Чи дієслова говорити й казати є абсолютні синоніми, як багато хто гадає, чи між ними є якась різниця? Як буде краще: «Я говорю, що прийду» чи «Я кажу, що прийду»; «Він говорив знехотя» чи «Він казав знехотя»?...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
говорити —
-ворю, -вориш, недок. 1》 неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. || Володіти якою-небудь мовою. 2》 перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь. || безос. у формі 3 ос. мн. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
говорити —
ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок. 1. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки – одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, – дрібненькі (Марко Вовчок); І не чув [дід]...
Словник української мови у 20 томах
говорити —
говори́ти : ◊ говори́ до не́го...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
говорити —
Багато говорити, а мало що слухати. Дуже поплутана, хоч і неважна справа. Бесіда, це образ нашого думання. По бесіді пізнають нас, як розумно уміємо думати та висловлюватися. Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Вірую за кобилу сірую.
Приповідки або українсько-народня філософія
говорити —
син. базарити, базлати, бакланити, ботати, бухтіти, каркати, квакати. говорити дурниці: друшляки пускати.
Словник жарґонної лексики української мови
говорити —
аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. На йому (ньому) й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний). говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного.
Фразеологічний словник української мови
говорити —
БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.
Словник синонімів української мови
говорити —
Говори́ти, -ворю́, -во́риш, -во́рять; гово́рячи; говори́, -рі́м, -рі́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
говорити —
ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок. 1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а трете не вміє сидіти, — дрібненькі (Вовчок, І, 1955, 28)...
Словник української мови в 11 томах
говорити —
Говорити, -рю, -риш гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить богато, та все чорт зна що. посл. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Ном. № 12903.
Словник української мови Грінченка