горбок

горбо́к

[горбок]

-бка, м. (на) го^урбку, мн. -бки, го^урбк'іў

Значення в інших словниках

1. горбок — (невисоке підвищення) пагорбок, горбик, могилка, діал. копець.  Словник синонімів Полюги
2. горбок — горбо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. горбок — -бка, ч. Зменш. до горб 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горбок — ГОРБО́К, бка́, ч. Зменш. до горб 1. Візок наскочив на горбок і перекинувся (І. Нечуй-Левицький); Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку (Н. Кобринська); Чорний задимлений комин стирчав на горбку замiсть гуральнi (М.  Словник української мови у 20 томах
5. горбок — див. горб  Словник синонімів Вусика
6. горбок — ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є.  Словник синонімів української мови
7. горбок — ГОРБО́К, бка́, ч. Зменш. до горб 1. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку (Кобр., Вибр., 1954, 154); Укриття було зручне, горбок досить високий (Перв., Атака.., 1946, 168).  Словник української мови в 11 томах
8. горбок — Горбок, -бка м. ум. отъ горб.  Словник української мови Грінченка