горбок
ГОРБО́К, бка́, ч.
Зменш. до горб 1.
Візок наскочив на горбок і перекинувся (І. Нечуй-Левицький);
Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку (Н. Кобринська);
Чорний задимлений комин стирчав на горбку замiсть гуральнi (М. Коцюбинський);
Укриття було зручне, горбок досить високий (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)