горбоконик

ГОРБОКО́НИК, а, ч., розм., жарт.

Маленький, але працьовитий кінь.

Незчувся дід Сахрон, як і приїхали. Богучар загальмував свого горбоконика поблизу дерев'яного вагончика (І. Цюпа);

* Образно. Микита Єгорович погнав свого горбоконика за місто, на дачі за озером, а через годину автомобіль летів назад, набитий хлоп'ятами (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. горбоконик — горбоко́ник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горбоконик — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. горбоконик — Горбоко́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)