горбоконик
ГОРБОКО́НИК, а, ч., розм., жарт.
Маленький, але працьовитий кінь.
Незчувся дід Сахрон, як і приїхали. Богучар загальмував свого горбоконика поблизу дерев'яного вагончика (І. Цюпа);
* Образно. Микита Єгорович погнав свого горбоконика за місто, на дачі за озером, а через годину автомобіль летів назад, набитий хлоп'ятами (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горбоконик — горбоко́ник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- горбоконик — див. кінь Словник синонімів Вусика
- горбоконик — Горбоко́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)