губернатор —
губерна́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
губернатор —
-а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – начальник губернії, що призначався царем. 2》 У США, Бразилії, Мексиці, Індії та інших державах – вища службова особа. 3》 У деяких колоніях – вищий урядовець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
губернатор —
Правитель
Словник чужослів Павло Штепа
губернатор —
губерна́тор (від лат. gubernator – правитель) 1. В сучасних буржуазних державах найвища урядова особа в межах більш-менш значної територіальної одиниці. Напр., у США Г. – голова виконавчої влади штату.
Словник іншомовних слів Мельничука
губернатор —
Високий державний достойник, керівник провінції, якого призначають (у царській Росії) чи обирають (у США) на цю посаду.
Універсальний словник-енциклопедія
губернатор —
ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — начальник губернії, що призначався царем. З 1708 р. Росія була поділена па вісім губерній; губернатори, що управляли ними, підлягали безпосередньо царю (Іст.
Словник української мови в 11 томах