губернатор

Високий державний достойник, керівник провінції, якого призначають (у царській Росії) чи обирають (у США) на цю посаду.

Значення в інших словниках

1. губернатор — губерна́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. губернатор — [губеирнатор] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. губернатор — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – начальник губернії, що призначався царем. 2》 У США, Бразилії, Мексиці, Індії та інших державах – вища службова особа. 3》 У деяких колоніях – вищий урядовець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. губернатор — Правитель  Словник чужослів Павло Штепа
5. губернатор — губерна́тор (від лат. gubernator – правитель) 1. В сучасних буржуазних державах найвища урядова особа в межах більш-менш значної територіальної одиниці. Напр., у США Г. – голова виконавчої влади штату.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. губернатор — Губерна́тор, -ра; -на́тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. губернатор — ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — начальник губернії, що призначався царем. З 1708 р. Росія була поділена па вісім губерній; губернатори, що управляли ними, підлягали безпосередньо царю (Іст.  Словник української мови в 11 томах