1. Універсальний словник-енциклопедія

губернатор

Високий державний достойник, керівник провінції, якого призначають (у царській Росії) чи обирають (у США) на цю посаду.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губернатор — губерна́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. губернатор — [губеирнатор] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. губернатор — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – начальник губернії, що призначався царем. 2》 У США, Бразилії, Мексиці, Індії та інших державах – вища службова особа. 3》 У деяких колоніях – вищий урядовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. губернатор — Правитель Словник чужослів Павло Штепа
  5. губернатор — губерна́тор (від лат. gubernator – правитель) 1. В сучасних буржуазних державах найвища урядова особа в межах більш-менш значної територіальної одиниці. Напр., у США Г. – голова виконавчої влади штату. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. губернатор — Губерна́тор, -ра; -на́тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. губернатор — ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — начальник губернії, що призначався царем. З 1708 р. Росія була поділена па вісім губерній; губернатори, що управляли ними, підлягали безпосередньо царю (Іст. Словник української мови в 11 томах