дворянський —
дворя́нський прикметник
Орфографічний словник української мови
дворянський —
-а, -е. Прикм. до дворянин і дворянство. Дворянське зібрання — орган дворянського станового самоуправління Російської імперії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дворянський —
тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт...
Фразеологічний словник української мови
дворянський —
ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
дворянський —
Дворя́нський, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дворянський —
ДВОРЯ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дворяни́н і дворя́нство. Невесела дорога лежала тоді перед людиною не дворянського роду (Н.-Лев., 1, 1956, 182).
Словник української мови в 11 томах
дворянський —
Дворянський, -а, -е Дворянскій. Я дворянського роду у не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.
Словник української мови Грінченка