дворянський

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. дворянський — дворя́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дворянський — [двор’ан'с'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. дворянський — -а, -е. Прикм. до дворянин і дворянство. Дворянське зібрання — орган дворянського станового самоуправління Російської імперії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дворянський — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. дворянський — Дворя́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дворянський — ДВОРЯ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дворяни́н і дворя́нство. Невесела дорога лежала тоді перед людиною не дворянського роду (Н.-Лев., 1, 1956, 182).  Словник української мови в 11 томах
7. дворянський — Дворянський, -а, -е Дворянскій. Я дворянського роду у не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.  Словник української мови Грінченка