Значення в інших словниках
-
дзвіниця —
дзвіни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
дзвіниця —
див. БАШТА
Словник синонімів Караванського
-
дзвіниця —
Освячена споруда, де розміщені церковні дзвони
Словник церковно-обрядової термінології
-
дзвіниця —
-і, ж. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дзвіниця —
див. вежа
Словник синонімів Вусика
-
дзвіниця —
Дзвіни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дзвіниця —
ДЗВІНИ́ЦЯ, і, ж. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами. До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін (Шевч., II, 1953, 38); Від старої Орської кріпості лишилася тільки кам’яна дзвіниця (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
дзвіниця —
1. Споруда у вигляді башти або стінки з прорізами для розміщення дзвонів (порівн. бефруа, гарізенда, гірландина, кампаніла). Може бути окремою будівлею або частиною християнського храму, здіймаючись над його стінами або нартексом.
Архітектура і монументальне мистецтво