донька

до́нька

[дон'ка]

-н'ки^е, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -н'ок

Значення в інших словниках

1. донька — до́нька іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. донька — -и, ж., розм. Те саме, що дочка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. донька — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?..  Словник синонімів української мови
4. донька — До́нька, -ньки, -нці; до́ньки, до́ньок, -нькам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. донька — ДО́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що дочка́. Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59); — Оце вона і є Горпинка, удови Явдохи Гопти донька, — пояснив рудобородий (Донч., III, 1956, 15).  Словник української мови в 11 томах
6. донька — Донька, -ки ж. ум. отъ доня.  Словник української мови Грінченка