дрючок —
вставля́ти (встромля́ти) / вста́вити (встроми́ти) па́лиці (па́лицю, па́лки́) в коле́са кому. Перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось. Каїтан перестрів Сторожука біля контори: — Ти мені, Сторожук, палиці в колеса не вставляй (М.
Фразеологічний словник української мови
дрючок —
Дрючо́к і дручо́к, -чка́, -чко́ві, на -чку́; -чки́, -чкі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дрючок —
ДРЮЧО́К, чка́, ч. Те саме, що дрюк. Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); [1-й полонений:] Якщо нема у вас зброї — дрюка візьму у руки і буду їх [фашистів] бити.
Словник української мови в 11 томах
дрючок —
Дрючок, -чка м. ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. дрючок ваговий. Рычагъ, которымъ, опирая его на «важницю», подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404.
Словник української мови Грінченка