дрючок
ДРЮЧО́К, чка́, ч. Те саме, що дрюк.
Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178);
[1-й полонений:] Якщо нема у вас зброї — дрюка візьму у руки і буду їх [фашистів] бити. [Половець:] Дрючком багато не вб’єш. Дамо вам автомати (Мокр., П’єси, 1959, 168).
Словник української мови (СУМ-11)