дрючок

Дрючок, -чка

м. ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. дрючок ваговий. Рычагъ, которымъ, опирая его на «важницю», подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404.

Значення в інших словниках

1. дрючок — дрючо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дрючок — [др'учок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. дрючок — -чка, ч. Те саме, що дрюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дрючок — див. палиця  Словник синонімів Вусика
5. дрючок — вставля́ти (встромля́ти) / вста́вити (встроми́ти) па́лиці (па́лицю, па́лки́) в коле́са кому. Перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось. Каїтан перестрів Сторожука біля контори: — Ти мені, Сторожук, палиці в колеса не вставляй (М.  Фразеологічний словник української мови
6. дрючок — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал.  Словник синонімів української мови
7. дрючок — Дрючо́к і дручо́к, -чка́, -чко́ві, на -чку́; -чки́, -чкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дрючок — ДРЮЧО́К, чка́, ч. Те саме, що дрюк. Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); [1-й полонений:] Якщо нема у вас зброї — дрюка візьму у руки і буду їх [фашистів] бити.  Словник української мови в 11 томах