діагональ —
діагона́ль іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
діагональ —
-і, ж. 1》 Пряма лінія між двома несуміжними вершинами багатокутника або між двома вершинами багатогранника, які не знаходяться на одній його грані. 2》 Груба тканина з рубчиками по скісній лінії. По діагоналі (читати, переглядати і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
діагональ —
діагона́ль (від грец. διαγώνιος – проведений від кута до кута) 1. Відрізок прямої, що з’єднує вершини двох кутів многокутника, не прилеглих до однієї сторони. 2. Вид тканини.
Словник іншомовних слів Мельничука
діагональ —
Для багатокутника — відрізок, що з'єднує 2 його несусідні вершини; для багатогранника — відрізок, що з'єднує 2 його вершини, які не лежать на тій самій грані.
Універсальний словник-енциклопедія
діагональ —
ДІАГОНА́ЛЬ, і, ж. 1. Пряма лінія між двома несуміжними вершинами многокутника або між двома вершинами многогранника, які не знаходяться на одній його грані. Дуже добрий перший хід у задачі 49 має ідею звільнення діагоналі для дії ферзя (Шах. композ..
Словник української мови в 11 томах