дід —
Дід: — а) старець, жебрак; б) прислужник [II] — тут: старець [18] [ II, 355],[ VI, 162] (поль. арґот. dziad «те саме», дослівно «прошак») «поліцай»; [ОГ]
Словник з творів Івана Франка
дід —
дід іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дід —
(віком) стариган, зн. старий шкарбун; (з торбою) старець; (на городі) опудало; дідок, дідунь, дідусь, дідуга|н|, дідисько, дідище; ДІД-МОРОЗ святий Миколай; мн. ДІДИ предки, пращури, прадіди, прабатьки.
Словник синонімів Караванського
дід —
-а, ч. 1》 Батьків або материн батько. 2》 Чоловік похилого віку. || заст. Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець. 3》 заст. Сторож (у садку, на баштані і т. ін.). || перен. Опудало на грядках, баштані і т. ін. 4》 тільки мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дід —
дід 1. дід||дзяд ◊ дід ба́бі ву́йко жарт. про дуже далеких родичів (м, ср, ст)||жаба-цьотка-бузько-дедько ◊ дід про хліб, ба́ба про фія́лки (Франко)||я тобі про образи, а ти мені про гарбузи; я тобі про індики...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дід —
Дід своє, а баба своє. Ніяк не домовляться. Діду, село горить, дід за палі — посунув. Діду, село горить, дід за суму і далі посунув. Діда нічим не здивуєш. Здорові, діди, чи не маєте біди? То в мене собі купіть, або й так возьміть. Жарт хворого діда.
Приповідки або українсько-народня філософія
дід —
А, військ. Солдат від черепа до демобілізації. Діди завжди духів щемлять.
Словник сучасного українського сленгу
дід —
1 (-а) ч.; арм. 1. Солдат строкової служби після наказу про звільнення до відправки додому. БСРЖ, 150. 2. Солдат строкової служби, який прослужив від 1,5 до 2 років. — Діди собі п'ють, а молодим — нада служить, як положено (О.
Словник жарґонної лексики української мови
дід —
ді́дька ли́сого, грубо. 1. Уживається для повного заперечення чого-небудь; нізащо, ніколи. — До чого ж вигадливі капосні пани,— міркував (Архип) уголос.— Звісно, маючи таке зручне ліжко, дідька лисого захочеш вставати (С.
Фразеологічний словник української мови
дід —
ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана..
Словник синонімів української мови
дід —
ДІД, а, ч. 1. Батьків або материн батько. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л. Укр., І, 1951, 52). 2. Чоловік похилого віку. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч.
Словник української мови в 11 томах