дід

Дід своє, а баба своє.

Ніяк не домовляться.

Діду, село горить, дід за палі — посунув.

Діду, село горить, дід за суму і далі посунув.

Діда нічим не здивуєш.

Здорові, діди, чи не маєте біди? То в мене собі купіть, або й так возьміть.

Жарт хворого діда.

Казав дід бабі: „Якби сир та масло, то вареників наварили б, тільки що ж борошна нема".

Жарт бідних старших людей.

Надіявся дід на мід, та й утратив обід.

Через марну обіцянку, занедбав важне діло.

Наші діди не знали біди, а ми, їх онуки, зазнали й муки.

Давно наші предки жили свобідно на розлогих землях, а ми тяжко бідуємо, роблячи панщину.

Пішов дід на гриби, баба на підпеньки, дідові висохли, бабині сиренькі.

Ріжниця чоловічого та жіночого господарства.

У кожнього діда, — своя біда.

Кожний має свої обов'язки та клопоти.

Значення в інших словниках

1. дід — Дід: — а) старець, жебрак; б) прислужник [II] — тут: старець [18] [ II, 355],[ VI, 162] (поль. арґот. dziad «те саме», дослівно «прошак») «поліцай»; [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
2. дід — дід іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. дід — (віком) стариган, зн. старий шкарбун; (з торбою) старець; (на городі) опудало; дідок, дідунь, дідусь, дідуга|н|, дідисько, дідище; ДІД-МОРОЗ святий Миколай; мн. ДІДИ предки, пращури, прадіди, прабатьки.  Словник синонімів Караванського
4. дід — [д'ід] -ду, м. (на) -дов'і, мн. -ди, -д'іў два д'ідие  Орфоепічний словник української мови
5. дід — -а, ч. 1》 Батьків або материн батько. 2》 Чоловік похилого віку. || заст. Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець. 3》 заст. Сторож (у садку, на баштані і т. ін.). || перен. Опудало на грядках, баштані і т. ін. 4》 тільки мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дід — дід 1. дід||дзяд ◊ дід ба́бі ву́йко жарт. про дуже далеких родичів (м, ср, ст)||жаба-цьотка-бузько-дедько ◊ дід про хліб, ба́ба про фія́лки (Франко)||я тобі про образи, а ти мені про гарбузи; я тобі про індики...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. дід — А, військ. Солдат від черепа до демобілізації. Діди завжди духів щемлять.  Словник сучасного українського сленгу
8. дід — 1 (-а) ч.; арм. 1. Солдат строкової служби після наказу про звільнення до відправки додому. БСРЖ, 150. 2. Солдат строкової служби, який прослужив від 1,5 до 2 років. — Діди собі п'ють, а молодим — нада служить, як положено (О.  Словник жарґонної лексики української мови
9. дід — I дідище, дідок, дідочок, дідуга, дідуган, дідунечко, дідуня, дідунь, дідуньо, дідусечко, дідусик, дідуся, дідусь, прадід, прапрадід, стариган, стариганище Фразеологічні синоніми: Дід Мороз; різдвяний дід; ялинковий дід II див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
10. дід — ді́дька ли́сого, грубо. 1. Уживається для повного заперечення чого-небудь; нізащо, ніколи. — До чого ж вигадливі капосні пани,— міркував (Архип) уголос.— Звісно, маючи таке зручне ліжко, дідька лисого захочеш вставати (С.  Фразеологічний словник української мови
11. дід — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана..  Словник синонімів української мови
12. дід — Дід, ді́да, -дові, ді́ду! діди́, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. дід — ДІД, а, ч. 1. Батьків або материн батько. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л. Укр., І, 1951, 52). 2. Чоловік похилого віку. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч.  Словник української мови в 11 томах